UA/RU
Шоу-Дао у Львові

Яйця кам'яного птаха

Камінь в Шоу Дао використовувався не лише як метальна зброя, але і як тренувальне знаряддя, і як зброя, що утримується в руці. "Кам'яні яйця" поділялися в Шоу Дао на декілька категорій, деякі з яких в принципі співпадали з класифікацією аджимушкайців (що зайвий раз доводить спільний онтогенез всього військового мистецтва на нашій планеті, незалежно від географічного місця його формування). Наприклад "кругляшу" в Шоу відповідало "біле кам'яне яйце", "плоскарю" - "чорне кам'яне яйце", "куску" - "червоне кам'яне яйце" і т. д. Але техніка була набагато складнішою.

При метанні використовувались чотири основні хвати каменю: "небесний", "мавпяча лапа", "паща собаки", "летюча ластівка". При "небесному хваті" камінь утримувався в руці лише за рахунок власної ваги або сил, що виникали при її участі. Ця група способів поділялась на частини під назвою "ширяюча кам'яний птах" та "сидячий кам'яний птах".

При "сидячому кам'яному птаху" камінь утримувався завдяки власній вазі, як буває при метанні важких каменів ("яйце сімох птахів") поштовхом. В таких випадках він просто лежить, наприклад, на повернутій догори долоні.

При "ширяючому кам'яному птаху" камінь утримувався завдяки центробіжній силі. Тут рука здійснює округлі рухи зі швидкістю, достатньою для зародження сили, що утримує камінь. Є спеціальні форми (тао), присвячені цій техніці. Вони виробляють навички правильного руху при виконанні прийомів з такими траєкторіями. Цей унікальний спосіб дозволяє за рахунок виникнення специфічних відчуттів в м'язах в декілька разів прискорити та полегшити освоєння техніки, властивій тільки Шоу Дао.

При способах із групи "мавпяча лапа" камінь охоплюється всіма пальцями, способи ж відрізняються одне від одного глибиною занурення снаряду в кисть та силою хвату.

Хвати типу "паща собаки" призначені для метання плоских каменів та відрізняються одне від одного кількістю пальців, що беруть участь у хваті. Найчастіше використовується кидок каменю з опорою його краю на вказівний палець та утримуванням з боків середнім та великим.

Різноманітні кидки з допомогою хватів "летюча ластівка". Правда, в початковій фазі метання ці способи лише з натяжкою можна віднести до справжніх хватів, як в принципі і більшість способів із групи "небесних". Відрізняються вони від "небесних" в першу чергу тривалістю контакту з "кам'яним яйцем", а внаслідок цього і методом метання. Наприклад, кидок "зі спини літаючої риби" означає метання каменю, покладеного на підйом стопи і пальці ноги. А удар по підкинутому вгору каменю тією ж частиною ноги відноситься уже до "летючої ластівки", а не до "небесних хватів", як попередній. Звичайно, для виконання кидків "кам'яних яєць" ударами по них вимагаються добре загартовані ударні частини. В Шоу-Дао існують способи метання каменів з допомогою різноманітних пристосувань - використання цих специфічних видів зброї визначається своєю, вельми витонченою технікою.

Ми ж поки ознайомимось із метанням "кам'яних яєць" "мавпячою лапою". Перша група навиків - це метання на близьку відстань - від одного до трьох метрів, коли кидок служить продовженням удару і виявляється для противника повною несподіванкою. Такі прийоми об'єднані в групу "довга рука" і особливо ефективні в ближньому бою в комбінаціях із нанесенням ударів затиснутим в руці "кам'яним яйцем". При виконанні кидків цими способами необхідна короткочасна чітко виражена зупинка кидаючої кінцівки в сукупності з граничною концентрацією зусилля, що візуально ріднить такі прийоми Шоу Дао (де зупинки практично відсутні) з деякими прийомами ушу і карате.

Друга група - метання в більш звичному нам стилі, але по дещо незвичних траекторіях. Втім, в цю групу входить і звичайний спосіб, з дитинства знайомий нам по грі в сніжки. Крім нього, освоюється метання в "чарівних" площинах "шляхів-кругів". Той, хто навчається, освоює метання знизу, зверху, збоку, навідліг та від грудей вперед: між ногами, знизу від ноги однойменної та різнойменної кидаючій руці, від боку одного та іншого, через плече однойменне та різнойменне з прогином назад: згори, знизу в горизонтальній площині, перетинаючи лінію тулуба та не перетинаючи її, в бік і т.д. Ця група називається "наздоганяючи птаха в польоті", і її кидки використовуються на різні відстані.

Відпрацювання кидків

Відпрацювання кидків починається з лівої руки для правшів і з правої - для лівшів. На перших порах 2/3 всіх кидків виконуються слабшою рукою. В міру зростання майстерності, розрив у кількості повторів зменшують до відповідності 3/5.

Камені спочатку кидають з відстані 3-5 метрів до цілі в повну силу не більше 5-6 разів одним способом та по одній траєкторії. Втім, загальну кількість кидків в день слід поступово довести до 500. Краще виконувати серії кидків чергуючими способами, виконуючи за один підхід 100 кидків. Між підходами має проходити не менше ніж півгодини. Заняття проводяться через день. Ноги під час вправ мають бути напівзігнуті таким чином, щоб виконавець став нижче себе на голову. Тіло - розкуте та напружується лише по необхідності. Позиція ніг відносно цілі весь час змінюється, щоб не виникла шкідлива звичка попадати лише при певному їх положенні. Найкраще безперервно рухатись, робити ухилення, повороти та присідання, привчаючи організм до навантаження реального бою, і на цьому фоні здійснювати кидки.

Із самого початку старайтеся кидати камені в повну силу. Для уникнення травм ліктів та розтягнення м'язів від незвичного навантаження на перших порах рекомендується використовувати дрібні камені, розминати та масажувати м'язи та суглоби, а після легкої перерви у вправах обов'язково зменшувати навантаження.

При переході на важчі камені, збільшення кількості кидків та відстані до цілі рекомендується бинтувати ліктьовий, а в деяких випадках і плечовий суглоб еластичним бинтом. Знявши його в кінці тренування, потрібно зробити по 50 кидків кожною рукою каменями меншої величини з ближчої відстані. При збільшенні відстані до 20 метрів і більше період адаптації при метанні каменів середньої величини виростає в 3-4 рази. Після 18 перших тренувань в першу чверть кожного наступного заняття протягом решти адаптаційного періоду суглоби не бинтуються.

Кожне третє тренування має бути присвячене імітації бою з використанням кількох мішеней навколо, в тому числі і тих що рухаються на відстані від вас. У міру набуття навиків бажано проводити "бій з тінню" із застосуванням прийомів рукопашного бою та метання каменів. Одним із секретів метання різноманітних снарядів в Шоу-Дао є вправа-навик, яка називається "чіпка рука з повітря". Складовими частинами цього навику, об'єднаними в одне неподільне ціле є:

1

"Усвідомлення цілі" - специфічне відчуття, при якому підтримується постійна концентрація уваги на тій ділянці цілі, яку необхідно вразити. Для концентрації уваги не обов'язково дивитися на ціль, головне її відчувати, а значить - точно знати де вона знаходиться.

2

"Звільнення руки" - рука сама повинна обрати силу і траєкторію руху в рамках того способу метання, який визначений свідомістю. Цей процес глибоко інтуїтивний і здійснюється автоматично - той, хто метає, наче забуває про руку, зосередившись на цілі. Навик "звільнення руки від думки" формується після 5 тисяч попадань в ціль певним способом та з певної відстані, звісно, при дотриманні всіх умов вправи.

3

"Чарівний видих" - медитативний процес, в результаті якого предмет, котрий кидають, набуває уявний пульс. Пульс також розповсюджується і в напрямку уявного вдоху в руку в момент здійснення дії. Уявний, але чітко відчутний видих повинен "підхопити" камінь та принести його до цілі (про подібні процеси більш детально написано в статтях збірника "БМП" про медитації).

Паралельно з метанням каменів необхідно практикувати метання подовжених, довгастих і довгомірних предметів способами "довгої руки", не допускаючи обороту метаючого снаряду навколо своєї осі.

Джерело: Шоу Дао Київ

Розпочати навчання